Думати про Франківськ: Денис Квасов про те, що (не) так з містом

Франківськ вирізняється сильними активними середовищами, які свідомо й цілеспрямовано змінюють місто на краще. «Тепле місто», «Промприлад.Реновація», IT-кластер, «Ваґабундо», #ФранківськЯкийТребаБерегти, «Femination», МІФ – ці та інші проекти й ініціативи об’єднали людей, які є справжніми «агентами змін».

Один з яскравих місцевих «чейнджмейкерів» – підприємець, урбаніст, громадський діяч, мандрівник і блогер Денис Квасов. Про сильні і слабкі сторони сучасного Франківська, ризики, загрози і можливості – короткий SWOT-аналіз міста від Квасова.

• Франківськ настільки компактний, що можна всюди ходити пішки. Я так і роблю. Живу зараз на Пулюя: ми знімаємо квартиру, працюю в батьків на Сорохтея, це маленька вуличка в кінці Чорновола. Щодня ходжу 40 хвилин туди і 40 назад. Це корисно, це здорово. Мій маршрут такий: з Пулюя йду до ратуші, минаю шикарну площу Міцкевича, переходжу по Шевченка в парк, далі повз стадіон виходжу на Сорохтея.
  Ну, чого б не пройтися? Нащо мені та машина в пробках? Я раз їхав на Чорновола, коли треба було в клініку на процедури по спині, і в пробці простояв, спізнився на 15 хвилин. А пішки ніколи не спізнююсь, приходжу швидже, ніж добираюся машиною. Отже, це однозначно дуже велика перевага нашого міста, що тут можна жити без машини. Жити в місті, а пересуватися – наче в селі. Масштаби дозволяють.

• Важлива перевага – люди, середовище. Саме люди і середовища відрізняють навіть близькі міста. Чернівці, Тернопіль, Львів і Франик – це дуже різні міста, хоч і сусіди. Скажімо, як на мене, львівська інтелігенція надто пафосна, а Франківськ – теплий, відкритий. Франківськ – це Станіславський феномен і «Тепле місто».

  

• Франківськ – місто «на розслабоні», як південні, середземноморські міста. Оці всі наші кав’ярні… У Львові кав’ярень багато, вони класні, але там тусуються туристи, щоб подивитися на «красівий Львов». А у нас місцеві спілкуються, тусуються, працюють чи розслабляються у тих кав’ярнях.
  Це таке сповільнене життя, в якому просто собі релаксуєш, але при цьому цілком вдається працювати й заробляти, нормально жити, утримувати сім’ю. Ця неспішність – дуже цінна перевага особисто для мене.

• Мені подобається «дизайн» міста, оця його радіальна структура, коли вулиці розходяться променями з середмістя. В будь-який бік від центру – 5 кілометрів до околиці. Це зручно, це дає мобільність.

• Франківськ – демократичний, відкритий і толерантний. Тут не калічать людей за громадянську позицію, як, на жаль, це досі буває десь у Харкові, чи Одесі, чи деінде. Одне з найбільших досягнень моїх друзів із «Сили людей» у Кривому Розі, які там обралися депутатами, став дозвіл звичайним мешканцям заходити у приміщення міської ради. А в нас це за замовчуванням… Ти просто заходиш і навіть на думку не спадає, що туди можуть не пускати до когось у справах чи на сесію. А в Кривому Розі добивалися цього дуже тяжко кілька років. Це досягнення для них. Так що Франик у цьому сенсі дуже просунутий. В мене є багато друзів, які переїхали сюди з інших міст України, тому що Франик прикольніший для життя.

  

• З Франківська близько до Карпат. Тішуся з цього, бо дуже люблю гори. Але «ворота в Карпати” – це невдалий шаблон. Бути просто фірткою, через яку проходять, щоб потрапити в гори, просто зупинкою на короткий перекус – це не добре, з цього нічого не буде.

• Зле, що у Франківську багато людей, для яких місто нічого не важить, – це слабка сторона і загроза. Є багато людей, які його не цінують. Переважно це вихідці з сіл, які просто тут купили квартири. Насправді, вони досі живуть у селі, хоча фізично перебувають у місті. Залишаються ментально людьми села. Для міста це погано. Я не вважаю, що вони якісь там гірші чи що, вони просто з іншого середовища і не готові до міського співжиття.
  Один із наслідків – жахлива забудова, покупцями якої є здебільшого ці люди. За останні років двадцять забудова майже знищила у Франківську старий Станіславів, зараз добивають залишки.

• Станіславів ми вже втратили, але Франик є. Маю на увазі, що є проактивна спільнота. Я вважаю, що саме її й треба розвивати, плекати, посилювати. Нам треба брати приклад… з Берліна. Берлін себе віднайшов якраз в образі вільного міста. У нас прообразом цього був фестиваль «Порто Франко». Маємо робити з Франківська місто, де можна себе виразити. Творче місто.

  

• Нинішня влада – слабка сторона міста. Вона зовсім не на рівні викликів. Це комсомольці у вишиванках які під «Слава Україні!» валять все, що годні. От це загроза найбільша. Це люди, для яких місто – дійна корова, можливість освоювати бюджетні кошти. Навіть те добре, що вони роблять, вони не роблять з любові – вони заробляють на «темі». Гарні слова – це для телевізора, робота з електоратом. І треба визнати, доволі грамотна.

• Я би таки похвалив міську владу за вміння реагувати на запити. І найкраще, що сталося за останні кілька років, – це реконструкція на Українки-Міцкевича і громадський транспорт. Він знову в нас є. Бо маршрутки – це не громадський транспорт. А тролейбуси і автобуси – це дуже круто. Був великий запит громади, влада побачила, що це «тема». Так збіглися інтереси.

• Я наступного року хочу в міськраду. Щоб змінювати щось так, як я вважаю за краще, а не так, як це роблять зараз.
  Передовсім я б намагався не допустити подальшої рогульської забудови. Друге – це розвивати громадські місця, зелені зони, громадський транспорт, інфраструктуру. Робити Франківськ містом-прикладом, як це зараз робить Юрій Филюк. Ось вже Київ наслідує Франківськ з «Урбан Спейсом». Або візьміть проект «Промприлад. Реновація». Це чудовий промоушн для міста. Вважаю, що міська влада могла б теж таке робити, долучатися.
  Я сподіваюся, що в мене буде можливість цьому сприяти вже з офіційного боку. Бо влада – це дуже добрий інструмент. Треба, нарешті, почати ним користуватися.