Франківське видавництво Discursus випустило дві новинки

204
У Discursus вийшли нові книги Романа Черковського і Василя Тулая

У видавництві Discursus вийшли книжки “Лабіринти” Романа Черковського та “Пластилін імперії” Василя Тулая. Книги доступні на сайті видавництво і в книгарні “Є”.

У книжці Романа Черковського роман доповнений оповіданнями. Оповідання з циклу “Лабіринти” зачіпають екзистенційні теми свободи, самотності, відчаю, смерті, вміння протистояти сучасним проблемам. Герої шукають сенс свого існування, шлях до любові, віри чи порожнечі, представляють новинку видавці.

Роман “Фрондео” — історія про химерне поселення, де люди не тільки багато говорять про мистецтво, літературу та філософію, але й проводять ритуали на честь грецької богині Персефони, де існує таємнича секта Аїда з її містичними обрядами. У цьому творі стикаються правда гедонізму і правда аскези. Це прониклива метафора крихкості і руйнації любові.

Роман Василя Тулая “Пластилін імперії” демонструє, як росія засобами ідеології, а простіше – тоннами цинічної брехні формує з громадян ледь не первісних дикунів, які за межами власних кордонів можуть вбивати, тероризувати, грабувати. Суміш рудиментів комунізму, а саме — насильство, нетерпимість, брехня, повна зневага до прав людини, нівеляція волі, права на творчість, викривлене розуміння православ’я — ось неповна характеристика путінізму.

Прохор Лєвадов, колишній дрібний злодій з великим тюремним досвідом, після того як дружина завершує життя самогубством, кидає своє житло й проситься у монастирській притулок. Тут Прохор вперше задумується над питаннями віри, сутності Бога, Вітчизни й приходить до висновку, що держава все життя витирала об нього ноги. З раннього дитинства, позаяк він сирота, не дала йому найменшого шансу відбутися цільною людиною.

Росія нападає на Україну, під стінами монастиря формують загони «ополченців». Ті, що вчора мріяли про чернецтво, — зголошуються в найманці. ФСБ вигрібає з богадільні усіх безпритульних й відправляє на фронт. Батюшка Лазар і собі мріє стати «героєм отєчєства», вербує колишніх зеків. Прохор Лєвадов добровільно вирішує податись на війну, хоча він чи не єдиний серед мешканців богадільні прекрасно розуміє її загарбницьку, колоніальну суть.