“Сотка” писала, що вільний мистецький простір заснували знаний письменник Юрій Андруховч, відомий блогер і підприємець Ростислав Шпук і моряк Олександр Ковтун.

Про те, що простір буде відкритим для всякого сучасного митця і всякого вияву сучасного мистецтва, оголосив на відкритті «Ваґабундо» Юрій Андрухович. Підземний Перехід прийматиме та вивільнятиме кожного, хто прагне відкриттів, а ще дискусії та дії.

Вагабундо
Анатолій Звіжинський і Юрій Андрухович. Фото Юрія Паливоди.

Відкриття «Ваґабундо» у п’ятницю, 15 лютого, зібрало майже дві сотні людей. У трьох залах Переходу в тригодинному інтенсиві поєднали візуальне мистецтво, літературу, музику, театр із аудіовізуальними перформансами та віджеїнгом.

Гостей просто з дверей хапала виставка слоганів «Мотто». «Медитуй – і тебе попустить!» – налаштовувало на хвилю головне гасло впоперек головної зали. Медитували в оточенні трьох десятків плакатів, картин, інсталяцій – об’єкти говорили, кричали, шепотіли. «Вбий у собі рагуля!» – закликав продюсер гурту «Перкалаба» Олег Мох Гнатів. «Найкраще вдається зі св. Духом і людьми», – запевняв художник і дизайнер, керівник оркестру «Пенсія» Ярема Стецик. «Вважаєш себе генієм? Замов окрему палату!» – додавав якийсь анонім. Проект «Мотто» представила ініціатива «Центр сучасного мистецтва», яка переїхала до «Ваґабундо». «Хтось підписався під роботою, хтось залишився анонімом. Декотрі мотто можна буде демонструвати на інших виставках – вони набули значення самостійних артефактів», – зазначив куратор ЦСМ, мистецтвознавець Анатолій Звіжинський.

 

За його словами, відкриття нового мистецького простору потребувало моменту освоєння, захоплення,оживлення і наповнення значеннями. Тому перша виставка ЦСМ у «Ваґабундо» оголосила декларації про наміри та персональні узагальнення бажаного франківських митців. «Те, що написане пензликом, може наштовхнути на дію. А що на початку було слово, то пропозиція до спілкування вже задекларована. Всі, хто взяв участь у ній – потенційні учасники майбутніх акцій у Підземному Переході», – додав Звіжинський.

До циклу ранніх віршів Андруховича, що дав назву мистецькому простору, відсилала глядачів виставка живопису та графіки Тараса Пліща «Цирк Ваґабундо». Полотна оспівували балаган у доброму сенсі слова. Їх доповнювали фрагменти аудіовізуального проекту «unSilent Wro», що раніше був реалізований у Вроцлаві в рамках фестивалю WrocloveUkraina. Співавтор проекту і виконавець макету і AR – Денис Dapix Овчар разом з Романом Цюпою (Roman Tsiupa), музика – xaoRa, відео – VJ Glow.

Одна з цифрових інсталяцій перетворювала дзеркало на концептуальне селфі. Зображення провокувало глядачів на гострі емоції – від реготу до страху і відрази. «В нашій голові є образ того, що ми вважаємо своїм обличчям, тобто собою. А насправді нас нема – ми лише набір спогадів, діалогів, навчань та купи іншого інформаційного «шмельцу». Про це картинка онлайн – очікуєш побачити себе, а бачиш інших людей, які на тебе впливають. І кожне обличчя, яке було перед камерою, стає частиною селфі наступного глядача», – витлумачив інсталяцію автор.

Вагабундо
Фото Юрія Бакая.

Інша гра від Dapixа створювала додану реальність: певні точки модерного макету Вроцлава, коли на них наводили гаджети, перетворювалися на активні кнопки. У кожній був «зашитий» звук. Площі і вулиці, будинки і пам’ятники міста звучали оркестровою класикою, джазом чи роком, і навіть цвіріньканням горобців та зливною каналізацією.

Невимушену і креативну атмосферу першого «переходу» ферментували фрагменти з мультимедійного спектаклю «Альберт, або Найвища форма страти» Андруховича та імпровіз-попурі відомого джазового контрабасиста Марка Токара й співачки, дослідниці народної пісні Уляни Горбачевської. 

Вагабундо
Фото Дениса Трофімова.

Урбаністичні пейзажі виростали з текстів письменників Тараса Прохаська та  Володимира Єшкілєва, а насичували їх почуттями вірші епатажного Юрія Іздрика.

Єшкілєв, Іздрик
Володимир Єшкілєв і Юрій Іздрик. Фото Дениса Трофімова.

Драйву додав модерний театр – франківські актори на сцені, яка так само вільно може бути кінозалом, зіграли уривки з відомої неоопери-жаху «Гамлет» з Олексієм Гнатковським в головній ролі. А до виходу із Переходу повела музика – завершив вечір електронний сет від xaoRa та віджеїнг від VJ group Cube.

«Добрим іронічним варивом» назвав вечір відкриття «Ваґабундо»  Тарас Прохасько. «В такому місті як Франківськ сучасному мистецтву критично була потрібна «фортеця», незалежна від настроїв та смаків споживачів маскульту», – додав Володимир Єшкілєв.

«Енергетичним місцем» та «місцем сили» найчастіше називали «Ваґабундо» гості. Зійшлися на тому, що головна сила мистецького простору – в його можливостях та суміші людей, яких об’єднав Перехід. Надалі «Ваґабундо», повідомив Андрухович, житиме відповідно до визначення і призначення певних днів тижня. Після понеділка, який щоразу буде вихідним, наставатиме день художників. Візуальному мистецтву будуть постійно віддані вівторок та четвер. Середа буде днем фільмів та футболу. П’ятниця – музичний та театральний день. Субота і неділя – дні «підземних переходів», коли буде можливо все, що завгодно. 

 

Як сказав Олег Париляк, партнер у юридичній компанії «Moris Group», яка підтримує ініціативу «Центр сучасного мистецтва», у Франківську бракувало місця, де би зустрічалися письменники з художниками, а ті з музикантами, журналістами і просто з людьми, які цікавляться мистецтвом у різних його проявах. Не було єдиної локації, куди могли би приходити не лише щось оглянути, а й обговорити, поспілкуватися між собою, посперечатися врешті-решт. Природно, що художникам із сучасним мистецтвом відвели центральний простір – у «Ваґабундо» будуть постійно проходити виставки та різнопланові мистецькі акції.

За динаміку, івенти і появу вартісних персон та персонажів відповідають модератори ЦСМ Мирослав Яремак та Анатолій Звіжинський. За той рік, що ініціатива працювала у галереї ЧЕЧ, Франківськ побачив чимало цікавого. Скажімо, недавно в ЧЕЧ виставили епатажного Олександра Ройтбурда.

Задекларовано, що «Ваґабундо» буде універсальним відкритим простором – буде підтримувати і проявляти різні, варті уваги та значимі для Франківська, мистецькі практики і процеси. Це місце буде притягувати і об’єднувати людей. Є задум у меншій залі зробити кав’ярню-книгарню, куди можна буде ходити читати. Плюс у Франківську є два відомих видавництва – «Вавилонська бібліотека» та «П’яний Корабель». Домовилися, що книжки саме цих видавництв будуть присутні на стендах у «Ваґабундо».

Якщо тут постійно буде щось відбуватися, міксуватися, укладатися, сподівається Олег Париляк, сюди будуть ходити не лише франківці, а й гості міста. Це дуже зручно: піти на каву і паралельно побачити міський мистецький процес. “Вже наперед смакую ті моменти, коли приїздитиму до Франківська і призначатиму партнерам зустрічі у «Ваґабундо», – каже Париляк. – А я буду приводити їх сюди, бо буду хвалитися тим, що в нас є класне місце, де представлений цікавий та цінний Франківськ”.

Фото: Юрій Паливода, Юрій Бакай, Денис Трофімов.