Малюк не хоче говорити. Його не беруть до садка. Навіть логопед не хоче братися за дитину до трьох років, яка нічого не може сказати. Що робити батькам?
Коли матусі збираються разом та починають вихвалятися, скільки слів вимовляють їхні дітлахи, батькам «мовчунів» стає незатишно у цій компанії. Вимагання від дитини перших слів у будь-якому разі буде безуспішним.
Коли батькам варто починати звертати увагу на мовлення дитини? До кого йти, якщо є перші тривожні дзвіночки, Sotka дізнавалася в логопеда-дефектолога та спеціального психолога, засновниці Центру розвитку мовлення LogoRoom в Івано-Франківську Анастасії Вишнюк.
В якому віці дитина має заговорити?
Вважається нормою, коли перші слова дитина вимовляє у віці близько року (плюс-мінус два місяці). У віці близько двох років вона починає говорити фразу.
«Це можуть бути фрази зі словозамінами. Наприклад, якщо машина їде, дитина може сказати: “машина бі-бі”. Головне, що у фразі є іменник та умовне дієслово, і дитина як може, так і каже, але важливо, що є вже два слова», – пояснює спеціалістка.
У три роки діти вже говорять короткими реченнями. Але і тут батьки повинні прислухатися.
«Треба звертати увагу на розуміння мовлення і вступання дитини в комунікацію. Якщо дитина повторює щось, може говорити якісь фрази з мультиків, і навіть англійською мовою, але вона не дивиться в очі, не реагує на звернення на ім’я, більшість часу грається сама окремо, то це свідчить про якесь відхилення, і на це теж потрібно звертати увагу, а не тільки на сам процес говоріння», – зауважує Анастасія.
Коли хвилюватися?
Ще з радянських часів тримається стереотип, що дитина має заговорити до трьох років – лише після цього занепокоєні батьки можуть звертатись до фахівців.
Анастасія Вишнюк наголошує, що чекати не потрібно. Найбільш сприятливий період для розвитку активного мовлення – дошкільний.
«Якщо ми заберемо перші три роки і не допомагаємо дитині розвиватися, то цей термін сильно скорочується. Краще звернутися до логопеда, навіть якщо просто так мама має якісь страхи чи переживання… Краще просто піти, щоб це розвіяли, або вчасно починати займатися, бо можна втратити час і потім довго шкодувати», – радить жінка та зазначає, що можна звертатися до кількох логопедів чи неврологів.
Дуже важливо отримати якісну діагностику. Робити остаточні висновки по одній першій консультації не варто:
«Я сама на першій зустрічі не завжди можу зробити висновок. Треба зустрітися кілька разів. Треба зважати, що дитина маленька, вона має свої особливості поведінки і не хоче, можливо, йти на контакт з новою тьотею».
В Україні, на жаль, трапляються випадки, коли неврологи ставлять діагноз відразу після знайомства з маленьким пацієнтом. Хоча дитина має здати аналізи, пройти ряд тестів, щоб лікар міг робити висновок про її здатність до мовлення.
«Мамі відразу можуть сказати, що “у вас дитина з аутизмом”. Мама виходить і мліє, а насправді дитина просто не захотіла йти на контакт, бо їй мама перед тим цукерку не купила. А можливо, у неї сенсорна алалія, при якій вона просто не розуміє звернення мовлення і чує лиш набір незрозумілих звуків, серед яких трапляються фрагменти чи слова, які найчастіше вживає і чує, наприклад “їсти”, “хочу”. Решту через свою особливість вона просто не може розібрати і зрозуміти. Це лікується та виправляється», – пояснює логопед.
Трапляються випадки, коли затримку мовлення зумовлює цілий комплекс причин. Лише зрозумівши це, можна знайти оптимальний підхід до дитини та пробувати розвивати мовлення.
Чи допоможе логопед?
За кордоном мовленнєве порушення не сприймається як щось окреме. Для його виправлення зазвичай залучають команду фахівців з різних сфер.
«В Україні дитину водять до логопеда і сподіваються, що він все зробить. В Європі працюють спеціалісти з соціальної інтеграції, комунікативні терапевти, психологи – діє ціла команда», – зазначає Анастасія.
Люди часто плутають роботу дефектолога і логопеда, а необхідність психолога не завжди визнають.
«В нас в країні прийнято вважати, що логопед ставить суто звуки. Це не так. А хто, власне, має вчити говорити, якщо не логопед? Це його спеціальність – фахівець, який займається розвитком мовлення, у тому числі його запуском», – пояснює спеціалістка.
Якщо є фізіологічні чи психологічні особливості, дитина може й ніколи не заговорити. У такому випадку завданням логопеда є створення альтернативної комунікації. До прикладу, аутистів навчають користуватися системою ПЕКС (PECS) – комунікаційною системою обміну картинками.
Дефектолог допомагає дітям у розвитку психічних процесів: уваги, мислення, пам’яті і частково мовлення.
Важливою є співпраця логопедів з лорами (отоларингологами).
«Перше питання, якщо дитина не говорить: чи має вона слух? Можливо, батьки не помітили цього одразу. Вона не чує і не починає говорити вчасно. Є випадки, коли дитина нормально чує, а в період, коли формується мовлення, сталась якась недуга чи травма, яка дала ускладнення на слух», – зауважує Вишнюк.
Логопеди тісно співпрацюють з неврологами і психіатрами.
В Україні логопедів навчають в педагогічних вузах. В Європі і Америці це медична освіта.
Анастасія зауважує, що доцільно було би навчати логопедів за різними напрямками:
«Ми займаємося з різними дітьми: раннього віку, із заїканням, дислексією, дисграфією. Кожен з цих напрямів потребує свого спеціаліста. Сфера діяльності логопеда колосально широка. Шкода, що не так, як у медиків: закінчив навчання – і ти або педіатр, або нейрохірург, а не просто лікар. А в нас поки немає окремих спеціалізацій».
Тому логопеди самостійно можуть визначати, яка сфера їм ближча, та розвиватися в обраному напрямку.
Виписувати медикаментозне лікування українські логопеди не мають права.
До кого йти, якщо дитина не говорить
Якщо батьків турбує безпосередньо мовлення, краще спочатку йти до логопеда. Логопед на першій діагностичній зустрічі зазвичай збирає симптоматику, починаючи від вагітності і її планування, про пологи та весь період розвитку дитини аж до їхньої зустрічі.
Першочергово він запропонує перевірити слух у лора. Якщо помітить речі, які можуть бути на неврологічному рівні, то скерує до невролога та психіатра.
Фахівець може запідозрити елементи психологічного насилля чи несприятливого середовища вдома, тоді треба працювати з психологом, бо дитина може говорити, але не хоче.
«Інколи трапляється, що батьки приводять педагогічно занедбаних дітей – вони з ними не спілкуються вдома та не приділяють часу», – розповідає Анастасія Вишнюк.
Вже під час терапії батьки повинні займатися з дитиною і вдома, щоб закріплювати результати та забезпечити прогрес у розвитку мовлення.
Якщо дитину не беруть у садок
Дітей із затримкою мовленнєвого розвитку часто скеровують в логопедичні садки. В них також ходять діти з розладами аутистичного спектру, з синдромом Дауна та іншими патологіями.
На думку Вишнюк, ці заклади не можуть дати дітям розвитку. Кожна дитина там перебуває у середовищі однолітків, які також не можуть говорити. Відповідно, правильний приклад для наслідування знайти не може.
Сьогодні Україна обрала курс на інклюзивність закладів освіти. Механізм їхньої роботи ще не достатньо напрацьований, не всі педагоги готові до роботи з «проблемними» дітьми. Фахівець радить батькам дітей з вадами мовлення або і без нього наполягати на інклюзії в дитсадках та школах.
«В Європі значно вищий рівень толерантності. Культура сприйняття і поведінки, просвітницькі знання значно ширші у цій сфері. Що тут скажеш? Італія пішла в інклюзію в 1971 році і однією з перших визнала інтегративне та інклюзивне навчання найприйнятнішою для неповносправних дітей формою здобуття освіти. В нас це робиться лише зараз. В Європі це все зовсім на іншому рівні. Тому мені дуже хотілось би зробити такий заклад в майбутньому», – ділиться логопед.
LogoRoom
Раніше Анастасія Вишнюк працювала у дитсадках у Харкові, де здобувала освіту, а також у Роменському центрі комплексної реабілітації дітей та осіб з інвалідністю на Сумщині, звідки родом. У цих державних закладах вона побачила ряд недоліків в роботі логопеда. Зокрема, через надмірну завантаженість бюрократією логопеди не мають можливості приділяти достатньо часу дітям, які потребують їхньої допомоги. На кожного фахівця припадає велика кількість дітей з різними мовленнєвими порушеннями. Тому заняття недостатньо ефективні.
«Свого часу я побачила, що державні заклади не мають можливості забезпечити весь попит, який є на подібні послуги і на діяльність таких спеціалістів», – каже Анастасія.
Певний час вона співпрацювала з логопедами Швейцарії. Якщо порівнювати, то методи роботи для постановки звуків у дітей майже однакові. Найбільша різниця – у формі занять.
«Чим відрізняються їхні заняття від наших – вони проходять в більш неформальній атмосфері. Цього хочеться досягти тут для того, щоб це не було просто сидіння за столом і навчання. Хочеться, щоб це було більш творчо, креативно. У нас заняття відбуваються на підлозі, в ігровій формі», – каже Анастасія Вишнюк.
На якісних логопедів, дефектологів, дитячих психологів в Івано-Франківську був і залишається сильний попит. Тому виникла ідея відкриття Центру розвитку мовлення LogoRoom.
Анастасія захопилася ідеєю соціального підприємництва. Навчалася на соціальній онлайн-платформі Prometheus. Її проєкт був відібраний для презентації на освітньому воркшопі Soin School, який проводився за підтримки Берлінської школи соціальних інновацій. Також проєкт потрапив в SDG Accelerator – програму для соціальних підприємців зі Східної Європи та Німеччини. Хоч отримати фінансування відкриття Центру тоді не вдалося з особистих причин, заклад таки з’явився завдяки власним зусиллям.
Спершу планувалося, що LogoRoom буде без обмежень за віком та на діагнозами. Але фахівці не можуть осилити всього. Сьогодні у закладі працює сім спеціалістів корекційної сфери: логопеди, дефектолог, психолог, корекційний педагог, спеціаліст з мозочкової стимуляції.
«Мені хотілося максимально знизити вікову межу. Наразі вдалося до двох років. Менших дітей поки неможливо взяти на індивідуальні заняття через жорсткий брак кадрів», – пояснює керівниця Центру.
У найближчих планах – знайти зв’язки з центрами розвитку мовлення у Польщі та відправити своїх фахівців для обміну досвідом.
Навчання – гра
«Відкриття саме такого Центру – це було власне бачення, орієнтоване на європейську систему. Перше, що я хотіла в цьому центрі бачити, – інший підхід, руйнування стереотипу нудного заняття з картками», – каже Вишнюк.
Тому всі заняття в LogoRoom проходять у формі гри. Не всі батьки приймають таку методику та очікують від логопеда більш традиційного навчання. Але найкращий спосіб розвитку дитини до 7 років – гра.
«Це етап розвитку дитини. Якщо вона не грається, а маніпулює – наприклад, машинкою не катається, а стукає по столі, – то про становлення мовлення мови йти не може. Це одна з основних навичок, яка має бути, щоб утворилося мовлення, – зазначає логопед. – Деякі мами, які починали до нас водити дітей, казали, що не так уявляли роботу з логопедами. Вони бачать роботу логопеда як педагога, який вчить їхніх дітей: садить за стіл і вчить сидіти. Це радянський підхід».
На заняттях використовують різні інструменти. Так, фахівці застосовують музичну логопедичну ритміку, що поєднує використання музики, руху і безпосередньо логопедії. Коли необхідно, проводять комплекс вправ, спрямованих на розвиток ділянок мозку, що відповідають за формування мови, поведінку дитини – мозочкову стимуляцію (мозочок регулює роботу мозку в цілому, передає правильно сигнали в різні його частини).
Використовуються засоби нейростимуляції. Одним з них є гарнітура Forbrain (її інколи використовують для вивчення іноземної мови або щоб покращити дикцію). Це «навушники», які надягають на скроні. На них є маленький мікрофончик, в який дитина може говорити і чує свій голос з маленькою затримкою і електронним призвуком. Під час трансляції звуку вони вібрують. Таким чином покращується слухова увага. Дитина чує, що вона говорить. Розробники програми вказують, що це добре впливає ще на координацію тіла та розвиток пам’яті.
Також застосовується метод апаратної нейростимуляції “Високочастотна терапія” на основі методу Томатіс (TOMATIS). Педагоги у цьому участі не беруть, оскільки це комп’ютерна програма. Цей метод дозволяє покращити ряд психічних процесів, у тому числі мовлення. В дітей поліпшується пам’ять, розуміння мовлення та навіть поведінка у тих, які страждають на гіперактивність. Діти, які мають порушення комунікації і соціалізації, стають більш активними у мовленні. За допомогою цього методу покращується увага – вони починають чути, коли до них звертаються. Безпосередньо з’являється активне мовлення. Такий метод можна пройти курсом.
На вигляд гарнітура схожа на Forbrain. За допомогою високих частот обробленої музики Моцарта і Вівальді йде стимуляція центрів кори головного мозку, які відповідають за формування і розуміння мовлення.
«Це зазвичай не заняття, а свято. Основне те, що заняття проходять постійно на емоційно піднесеному рівні, щоб діти були зацікавлені у тому, що роблять, і тільки на позитивних емоціях новий досвід може засвоюватися», – зауважує керівниця LogoRoom.
Фахівці працюють з найрізноманітнішими порушеннями мовлення. Хоч і на заняттях використовують одні й ті ж інструменти, підхід до кожної дитини індивідуальний.
Скільки коштує
Найближчим часом у Центрі запровадять групові заняття з розвитку мовлення для дітей раннього віку (з двох років). Одне заняття для дитини буде коштувати близько 90 гривень. Можуть бути додаткові кілька гривень на витратні матеріали, які швидко псуються. Сьогодні спеціалісти працюють над авторською програмою для таких занять, оскільки аналогів в Україні ще немає.
Вартість індивідуального заняття у логопеда чи дефектолога – 200 грн, у психолога – 130 грн.
Курс комплексної корекції включає роботу логопеда, дефектолога, психолога, розрахований на 20 занять (орієнтовно 3 місяці), коштує 4,5 тис. грн. Незабаром він буде доповнений мозочковою стимуляцією.
Кількість занять підбирається індивідуально, і наперед її спрогнозувати неможливо. Також важко передбачити, як буде поводити себе дитина на заняттях з новою людиною і чи захоче вона виконувати завдання. До прикладу, постановка окремих звуків може зайняти місяці. А на дитину, яка взагалі не говорить, може піти кілька років.
Результати не завжди можуть бути очевидні батькам, але вони є.
«У нас з батьками може бути різне поняття “результату”. Наприклад, якщо взяти конкретно звук “р”. Для того, щоб він утворився, в дитини має бути сформований ряд навиків. Дитина має гарно володіти язиком – підняти його вгору, подути туди, куди треба, має бути готовий артикуляційний апарат. Буває, що місяці потрібно проводити логопедичні масажі, поставити дихання, щоб це все налагодити. Коли логопед бачить, що дитина змогла підняти язик, нормально усміхнутися, правильно подула – це все результат, хоча звуку ще нема, – наводить приклад логопед. – Не буває дітей без результату. Кожен зі своїм. Хтось, може, і не заговорив, але навчився слухати, почав розуміти кілька слів, і ми змогли викликати кілька звуків. Результат є у кожного, навіть поведінковий».
Потрапити у LogoRoom відразу після дзвінка не вийде. Але вашу дитину можуть поставити у чергу. Чекати доведеться близько місяця-двох.
