У списку лише заклади центральної частини міста. П`ять із них пройшли нашу інспекцію: про них детальніше. Кожен оцінювався за п’ятьма критеріями: як смачно, чи швидко, наскільки атмосферно, приязно й інтелектуально. В останньому випадку йдеться про спілкування іноземними мовами та готовність говорити не лише про кухню.

Наша двадцятка

Це не рейтинг, а наш рекомендаційний список ресторанів Івано-Франківська. Кожен заклад має свої фішки й переваги, та головне – відгуки клієнтів позитивні й теплі, а скарг обмаль.  

Наша п`ятірка

Паб Десятка

«Десятку» у Франківську знають всі. Цінують за смачну кухню, щедрі порції, швидке обслуговування. Франківці ведуть сюди своїх гостей. А ті добру славу про «Десятку» поширюють далеко за межі міста.  

І бістро, і паб заповнюються одразу після відкриття об 11 годині. Столик краще бронювати телефоном заздалегідь, інакше можете почути від адміністратора «Вибачте, вам доведеться зачекати!»

Адміністратори в «Десятці» є володарями часу і простору. Вони зустрічають гостей на вході й допроваджують до місця. В їхньому віданні також замовлення столиків та інші оргпитання. Наприклад, посадити клієнтів у бістро біля розетки, яких у залі всього дві. Чи допомогти зарядити телефон – зазвичай це роблять на барі. Або видати дитяче кріселко для годування.

Інтер`єр у бістро добрий тим, що ви його й не зауважуєте: тут непретензійно, функціонально, стримано. Цвяшки – в деталях: стара чавунна батарея з декоративним литтям, контурні малюнки на дзеркалах, вішачки а-ля ампір. Надміру нема, від страв не відволікає. Паб у підвалі теж не вразить завсідників подібних закладів. Три зали в стилі лофт і дві закриті зали, стилізовані під сучасну класику: нічого екстраординарного у меблях чи на стінах, але все добротне, продумане, тішить око і задає потрібний настрій.

«Десятка» пропонує страви української та європейської кухні. Меню – п’ять сторінок. Закуски, салати – 10 різновидів зелених міксів плюс 5 гарячих. Три постійних супи і «суп дня» – щодня інший. Гаряче тут – це м’ясо: стейки, ковбаски, печене м’ясиво. Готують свинину, телятину, курку. Риба – форель гриль, дорадо, лосось, короп гриль. Типові гарніри плюс вареники і пельмені. Десерти – випічка та морозиво власного приготування.

Франківці знають, що порції в «Десятці» добрячі. Турист, який тут уперше і замовляє собі звичний обід з першої й другої страв ще й салат на додачу, гарантовано отримає легкий шок, коли офіціант принесе замовлення. Не кожен стільки подужає. Зате ви точно не вийдете голодні.  

З алкоголю, ясна річ, пиво. Є вина й міцні напої. Нехай позицій не багато, але вибір продуманий, напої добрі, ціни помірні.  

Офіціанти в «Десятці» вишколені й меткі. Чекати майже не доводиться. Меню вже стоять на столиках. Забагаємо з`їсти чогось оригінального. Офіціантка пропонує заправити салат «власним» соусом – «Десятка» може скомбінувати шість видів. Або спробувати «гарячу сковорідку» – м’ясо з гарніром запечене під сиром чи під соусом. Або смажені лисички. А може «Black Star» – чорні вареники з картоплею під грибним соусом.

Визначаємося, додаємо до замовлення глінтвейн зі скибками апельсина та яблука і традиційний галицький штрудель з яблуками і морозивом. А також сет із 6 настоянок – офіціантка особливо рекомендує кедрівку, смородинівку та карпатський джин.

Настоянки і салати приносять через кілька хвилин. На сковорідки, як і на все гаряче, треба чекати до 20 хв. Вареники подають хвилин через десять. Офіціантка обізнана з особливостями приготування став. Від кухні «Десятки» переходимо до кухні Франківська і дізнаємося про відому прикарпатську кулінарку Дарію Цвек.

Для іноземців передбачене англомовне меню. Але тільки поодинокі офіціанти розмовляють англійською. Польську розуміють і можуть більше-менше порозумітися з гостями – кожен другий. Відвідувачів, які розмовляють німецькою і російською, або іншою іноземною просять переходити на англійську.

Словом, «Десятка» відповідає своїй репутації: надійне перевірене місце, де ви точно отримаєте те, за чим прийшли. Ще й недорого.

Корассіні – Corassini grill and wine

Кухня, яке дихає історією – цей слоган, що його собі обрав «Корассіні» абсолютно відповідає атмосфері місця. Ресторан знаходиться у знаковому місці Франківська – у фортечній галереї «Бастіон». Це єдина збережена частина мурів Станіславської фортеці 17 ст. Ресторан починає роботу з 11.00 ранку і завершує в 23.00.  

«Добрий день!» – вітає гостей адміністратор з-за бару. Якщо би йому відповіли іноземною, то серед персоналу знайшлася би людина, яка взяла би на себе комунікацію, запевняють у «Корассіні». Ми спробували перейти на польську – і нас годував офіціант з професійним досвідом роботи в Польщі.

Меню у «Корассіні» – двомовне: українська плюс англійська. Любителям борщів із варениками та тлустих галицьких сирників це місце не підійде. Тут інша кухня – апелює не лише до історії, а й до смакових рецепторів. Може виявитися, що їх більше, аніж собі уявляєш.

В «Корассіні» є можливість сніданків, обідів і вечері, окремо сети не вирізняють – гості складають собі стіл відповідно до уподобань. В меню – холодні закуски, салати, супи, основні гарячі страви, піца, десерти. До десертів – чай із можливістю чайної церемонії та кава, понад 10 варіантів.

Основні гарячі страви – м`ясо. «Кораcсіні» подає ягнятину, качку і кролика, фуа-гра. Риба – лосось, тунець, дорадо. Характерна подача із ексклюзивними соусами, зеленню і горіхами – салат із качиним філе та томленою у червоному вині грушею з малиновим соусом уважається цілком звичайним.  

З напоїв – фреші, води, пиво, «тяжкий» алкоголь і вина. Істину у вині, зважаючи на пропозицію, тут можна знайти невипадково. Винна карта представляє європейські, чилійські, аргентинські, новозеландські, американські та ізраїльські бренди.

У трьох залах ресторану стилізований лофт-інтер’єр доповнюють столи – круглі обідні на шістьох та більше клієнтів, квадратові столики на чотирьох і на двох, а також барна стійка для десятка гостей.

Основні страви готуються до 30 хв., попереджає офіціант. І рекомендує альтернативні наїдки, які можуть подати вдвічі швидше. Пропонує три варіанти. Погоджуємося на альтернативу. Впродовж 12 хвилин отримуємо келих чилійського вина, качине філе з картопляними книдлями та соусом із печених яблук, суниць та чорносливу із міксом горіхів  і салат із овочів-гриль із прованськими травами, моцарелою, руколою та листовим салатом в оливковій олії та під кремом «бальзаміко». Вишукано і смачно.

«Корасіні» – один з найдорожчих франківських ресторанів. Місце розташування плюс вибагливе меню плюс увага. Офіціанти миттєво реагують на підняту руку, готові детально розповідати про «Бастіон», історію та головні пам’ятки Франківська. На зауваження про страви реагують, ніби сам їх готували. «У вас раніше були чудові груші у вині із кедровими горішками», – шкодуємо, що немає улюбленого десерту. «У нас і тепер багато дуже смачних десертів…», – заводиться офіціант, бачимо, що на півгодини як мінімум. Переконаємося іншим разом.

Fabbricа – сімейний ресторан

У «Фабриці» зустрічає запах свіжого хліба і ще якихось ледь вловимих прянощів, аж потім вітання офіціанта. Гостям дають змогу самим обрати, де розміститися, або проводять на місце, якщо хтось потребує допомоги. На столах у горщечках – проросла пшениця. На підвіконниках дозрівають пекучі перці і кущиться майоран – от звідки пахощі.

«Фабрика» – один із закладів місцевої мережі «23ресторани», де кожен має свою концепцію і мету, пов’язану із міським середовищем. Цей ресторан практикує «зелену» кухню і готує італійські страви з галицьких продуктів. У відкритому лофт-просторі  – відкрита кухня із піччю, всі процеси приготування доступні оку. Кухарі під час приготування можуть розповідати і показувати, з чим працюють і як поєднують, та відповідати на запитання. «Ми з вами готуємо здорову їжу», – дають відчуття співучасті.

У залі цю атмосферу підтримують офіціанти. Вони знають також і про весь цикл виробництва – від помолу зерна до пасти чи піци на столі. Як роблять пасту можна бачити в залі – її частина відведена під відкритий цех, і там з різних сортів борошна видають фузлі, тальятелле чи кампанелле. Зразки продуктів пакують у паперові торбинки – їх можна придбати.

Пасти і піци, а також салати – основа тутешнього меню. «Зелена» атмосфера, замішана на здоровій їжі, відображена у пропозиції. Замовляємо овочевий салат з сирним кремом, капелачі з куркою та грибним соусом та пряний грог. Нам рекомендують десерти власного виробництва та справжнє італійське морозиво. Грог подають одразу – до нього на шпажці додають три пряні вишеньки. Салат маємо на столі через 5 хв. Приблизно ще через стільки ж приносять капелачі – конвертики з темного борошна грубого помолу, фаршировані курячим м’ясом, під соусом та із паростками пшениці.

Може, когось зацікавить тутешнє крафтове пиво чи українські вина. Або українські лікери та кальвадоси – не тільки груша, яблуко і слива, а ще й горобина, бузина і чорна смородина. Або ж сет із 5 фруктово-ягідних настоянок. Але нам більше до смаку таки зимові зігрівальні напої. У «Фабриці» готують, окрім грогу, ще різні пунші, глінтвейни, коктейлі і гарячий лимонад із імбиром.

На другому поверсі ресторану також є кухня, зала у стилі сучасної класики і дитяча кімната. «Фабрика» декларує, що є дружнім до дітей простором, і це справді так. У вбиральні на першому поверсі встановлений автомат із памперсами. Біля рукомийників – спеціальна підставка. «Чекає дитячих ніжок. Щоб дитині було зручно мити руки», – коментує у відповідь на нашу зацікавленість офіціантка. Пеленальний столик та кріселко длягодування – на другому поверсі. В ігровій – замальовки, конструктори, кубики, заводні іграшки та настільні ігри. За столиком завжди є діти.

«Фабрика» френдлі не тільки до маленьких гостей. Чотирилапих всеможливих розмірів і порід тут зустрічають сухим кормом – ласощі від закладу в рахунок не вносять. Зазвичай, ці відвідувачі виховані і не завдають клопоту ані персоналу, ані іншим клієнтам.

У ресторані практикують англійську як мову міжнародного спілкування. Мають англомовне меню. Музика першого поверху – інструментальний джаз. Другий поверх – європейська поп-класика.

Фамілія – ресторан родинної кухні

Ресторан на «стометрівці» розмістився на двох поверхах. Перший – невеликі затишні зали, виконані у стилі ф`южн із місцевими етнічними мотивами.

Тутешню атмосферу робить світло – приглушене завдяки керамічним світильникам, подібним на макітри. Поливана кераміка поєднана із декоративним розписом – візерунки на лампах, як і на веретах, якими застелені лавки й дивани, гуцульські. Це правдиве гуцульське ткання, станкова робота майстра з Косівщини.

Другий поверх – стилізований прованс, як натяк на те, що ресторан поєднує місцеву традицію із класичною європейською. Цій стилістиці відповідає і кухня закладу. До речі, на першому поверсі кухня – відкрита. Ресторан відчиняється о 8.30 сніданками. І завершує вечерями, які можуть тривати до 23.00. У вихідні дні «Фамілія» приймає гостей з 11.00 ранку. Тут є англомовне меню та кілька адміністраторів, які готові спілкуватися англійською.

Меню «Фамілії», замішане на місцевому колориті, укладене під три категорії клієнтів. Тих, що шукають домашнього борщу, смаженої картоплі і сирників. Тих, що знають на смак рибай сухої витримки впродовж 21 дня. І тих, хто хоче у передгір’ї Франківська запізнати смаки гірської карпатської їжі. Ресторан поєднав класичну європейську кухню, зокрема гриль, із українською – з виразним гуцульським акцентом. Щоправда, в сучасній інтерпретації – йдеться і про приготування, і про подачу.

Передбачений весь спектр страв – від закусок до десертів. Їх супроводжує типова карта алкогольних та холодних і гарячих напоїв. Винна пропозиція – вина Європи, Чилі, Нової Зеландії та два українські бренди. Фішка алкогольної пропозиції – настоянки: калганівка, хрінівка, зубрівка, а також гуцульський самогон. А безалкогольної – карпатські чаї з карпатським же медом.

Обираємо гуцульські мотиви. Замовляємо закуску – будз та помідори під соусом песто.  Тарілку гуцульських сирів – будз, бринзу та вурду, їх подають із медом та соусом. І свинні ребра барбекю – домовляємося  принагідно спитати гуцулів, як вони печуть реберця на відкритому вогні. У «Фамілії» готують свинину, телятину і яловичину. Можна замовити рибу, і ковбаски. Плюс піцу, 5 видів пасти і зелені салати. Гарячі страви подадуть впродовж 15-20 хв, м’ясо, залежно від просмаження, – до півгодини. На салати треба зачекати 5-10 хв. Каву по-турецькому з апельсиновою цедрою і бренді на прохання приносять одразу.

Офіціантка трохи «плаває» у питаннях про кухню, а зовсім потопає, коли заходиться про кухню гуцульську. Кличе на допомогу адміністратора. Той уже компетентно пояснює різницю між сирами – у смаку і технології виготовлення, а також розповідає, що постачають будз, вурду і бринзу з села Шешори Косівського району. Те саме стосується і гуцульських напоїв та решти «фамільних» продуктів з Гуцульщини – наприклад, білих грибів, чорничного желе, копченої форелі.

Розраховують нас у «Фамілії» близько 20 хвилин. Офіціанти збиваються в групки, на тривалий час «зависають» біля барної стійки і забувають про зал. Але після гуцульських делікатесів вам ще довго не можливо зіпсувати настрій.

Антикварня ШпиндеL

Власники «Шпинделя» затяті колекціонери: вони втілили свою мрію і заразом додали оригінальної історії сучасному Франківську – поєднали ресторан із музеєм. В інтер`єрі, стилізованому під крамницю антикваріату, представлені унікальні старовинні речі  – колекція давніх годинників та картин кінця 19-го – першої половини 20-го ст. Барометри, лампи, антикварні меблі, старовинна плитка на підлозі, барна стійка із механічним касовим апаратом, світильники і навіть рукомийник та зливний бачок у вбиральні – все це має історичну цінність.

Сюди неможливо попросту «забігти», хоча б тому, що гостей у більшості випадків зустрічає господар або господиня – вони люб’язно проводять екскурсії. На них зависаєш навіть більше, ніж на кухні. Ми півгодини віддавали належне унікальному експонату – діорамі площі Міцкевича 1905 року. Відтворена з давньої поштівки, площа проілюстрована раритетними фігурками мешканців старого міста.

«Ностальгійні» колекції цигарок та алкоголю 1930-1980-х років постійно поповнюються, як і колекція капелюхів, листівок і оголошень, табличок та плакатів. Змінюються дзеркала, додаються експонати. Найсвіжіші – дзеркало початку 20-го ст., вкрите сусальним золотом. Та «однорукий бандит» – гральний автомат з 1930-х. По нього колекціонер спеціально їздив до Мюнхена. Історія речей у трьох залах «Шпинделя» не обмежена Станіславом-Франківськом та Галичиною, вона швидше ілюструє епоху, аніж територію.

Відтак у ресторані – європейська кухня із вкрапленням місцевої. Передбачене англомовне меню. Готують традиційно весь перелік страв – холодні закуски, салати, супи, гаряче м’ясо і рибу, гарніри, десерти. В алкогольній карті акцентують на «тяжкому» алкоголі, як от віскі Airbag. Представлені вина Європи, Австралії, Чилі, Грузії, України. Крафтове пиво. Серед напоїв – натуральні журавлиний морс, лимонад, узвар та фреші. Традиційні чаї, кава, какао.

«Коронними» стравами місцевої кухні, які рекомендує господиня та офіціанти, є паштети, приготовані за старовинними галицькими рецептами. Замовляємо паштет з телячої печінки з часниковими грінками із темного хліба з горіхами. До нього пасує взяти квашенину – наприклад, капусту з підпеньками в запашній олії. Плюс поширений в Галичині віддавна салат з печеним бурячком і сиром – тут він із фетою, руколою та карамелізованими грецькими горіхами. Ну і як не скуштувати бограч – знаменитий угорський бограч на 4-х видах м`яса, з солодкою паприкою і пекучим перцем.

Поки ми налаштовуємося, офіціант докладно розповідає про європейську кухню «Шпинделя». Серед фірмових страв, які користуються попитом, – гаряча «Шпинделева вежа»: теляче, свинне, куряче філе, запечені овочі та печериці з картоплею по-провансальськи та соусом тартар, що укладені багатошарово і притрушені зеленню. Жирний норвезький оселедець з грінками. Запечений жовтохвостий тунець – тушка під вершково-сирним соусом. А ще «улюблений мамин вазон» – десерт в ексклюзивному виконанні. Тірамісу в шоколадному глечику, глечик лежить на боці – «ніби кіт перекинув», пояснює офіціант, і з нього на декоровану бісквітну основу, що візерунком повторює давню плитку в антикварні, висипався солодкий вміст. Ну і смажені французькі каштани, що бувають з вересня до кінця жовтня.

До 20 хвилин наше замовлення подано. Поки збираємося куштувати, в ресторан заходить голосне товариство. О, ми десь бачили цих людей на сцені… Відомі відвідувачі сюди часто заходять: в ресторані є величенька «Книга відгуків», в якій можна знайти автографи письменників, акторів, виконавців, дизайнерів, політиків. Кожен гість може доповнити цю колекцію власним автографом.

СТАТТІ ПО ТЕМІБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА