Виставка Ройтбурда «Живопис з приватних колекцій» із тих, які дивують, епатують, ставлять питання. Художник належить до знаменитої «української нової хвилі» – мистецького руху, що постав наприкінці 1980-х як альтернатива радянському реалізму. Роботи Ройтбурда, вважають критики, найбільш повно відповідають постмодерністській концепції мистецтва з її захопленням цитатами, вільним еклектизмом, поєднанням «високого» і «низького», класичного і «попси». Ілюстрацією до сказаного на виставці в ЧЕЧ може бути картина «Гейші у сосновому лісі». Алюзії очевидні – автор відсилає до Шишкіна, а далі тему розвиває і розбирає на складові сам глядач. Складові залежать від його розуміння тонкого мистецького сарказму.
Перегляд робіт Олександра Ройтбурда, з одного боку, вимагає певної підготовки – емоційної та інтелектуальної, а з іншого, може стати поштовхом розширити світогляд, зазначає куратор галереї ЧЕЧ мистецтвознавець Анатолій Звіжинський. В будь-якому випадку, Ройтбурд не залишає байдужим.
От і презентація живопису художника у Музеї мистецтв Прикарпаття не минула без дискусії з франківською публікою. В контексті публічного діалогу «Художній музей: наука — атракція, історія – спектакулярність, живопис – нові медіа» глядачі намагалися спростити контекст і допитатися в художника про сенс його сюжетів. Ройтбурд послався на свою епатажність і відбувся жартами.
В галереї ЧЕЧ Олександр Ройтбурд дав зрозуміти, що сучасне мистецтво виходить за межі полотен і галерей. «Мій внесок у сучасне мистецтво – комунікація. Створювати ситуації, які відлунюють і знаходять розвиток, – це не менш важливо, ніж створювати твір», – зазначив він. Експозиція «Живопис з приватних колекцій» у ЧЕЧ, в якій представлені 17 полотен Ройтбурда, – саме така ситуація. Всі представлені картини вже є частиною приватних мистецьких збірок. Для франківчан їх відкрили колекціонери Андрій Адамовський, Юрій Когутяк та Зеновій Афтаназів. Останні два – відомі в Україні галереїсти, вихідці з Прикарпаття. Що стало приводом поговорити й про колекціонування творів мистецтва та презентувати в ЧЕЧ український Клуб Колекціонерів сучасного мистецтва.
«Я не міг не приїхати до Франківська», – Олександр Ройтбурд зізнався в особистому інтересі відвідати місто своїх друзів-художників, засновників «Станіславського феномену». За тривале подвижництво у розвитку сучасного мистецтва у Франківську Ройтбурд подякував Антатолію Звіжинстькому та Ігорю Панчишину. На його думку, обидва досі залишаються його «стовпами» в Україні.
Довідково: Олександр Ройтбурд народився в Одесі у 1961-у році. У 1983-у закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. Захоплення живописом виявилося дуже рано, хоча сам художник з цього приводу жартує: “Я зайнявся мистецтвом, щоб не ходити кожного дня на роботу”.
Ройтбурд – не лише один із основних художників “української нової хвилі”, але й багато в чому її творець. Успіх до митця прийшов одразу. Вже на Республіканській молодіжній виставці 1987-о року у Києві, з якої і почалася “перебудова” в українському мистецтві, 26-річний Ройтбурд став однією з “зірок”.
Пізніше, у 1990-х роках, Ройтбурд сам став організатором виставок сучасного мистецтва, перетворивши Одесу на кілька років в найбільш живий та цікавий художній центр України. Так, у 1994-у році він був одним із засновників організації “Нове мистецтво” в Одесі, в 1997-1999-у – головою наглядової ради одеського «Центру сучасного мистецтва Сороса».
Працював директором галереї Гельмана у Києві. Сьогодні він є директором Одеського художнього музею. Твори художника знаходяться у музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві та в приватних колекціях.
У 2009-у році картина Ройтбурда з серії «Прощавай, Караваджо!» була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського живопису суму – $97 000.
